Пишет Анонимус: «Доброго времени суток уважаемая редакция! Хрюша из Reface отличилась, ловите свежак.

Пишет DevOps Артем в LindedIn:

1. Нащо в ІТ знати мову відсталої країни, чий внесок в ІТ дорівнює 0? 2. Чому коли люди говорять російською, я не вважаю їх патріотами Росії, а коли я говорю українською, то виявляюся патріотом України? 3. Нащо компанії з головним офісом у Києві, щоб я говорив немісцевою мовою, котра не є мовою міжнародного спілкування?### Мнение ебаной редакции

С одной стороны Артем лукавит, когда говорит, что Россия — отсталая страна, чей вклад в IT равняется нулю. Как минимум Яндекс.Карты и Яндекс.Картинки превосходят Google.Maps и Google.Images. Не говоря уже о ВКонтакте, который был значительно удобнее Фейсбука. С другой стороны, Артем прав в том, что одного языка, на котором говорит человек — мало, для того чтобы назвать его патриотом. Что касается третьего пункта, то он довольно смешон, так как не Артему решать что нужно компании. Ведь в теории может быть так, что в Reface работают русскоязычные украинцы, который плохо знают украинский или которые знают его хорошо, но не хотят «рисковать» тем, чтобы опускаться до уровня гребца-новичка, который думает, что говорит на украинском, хотя по факту говорит на суржике. На этом можно было бы и успокоиться да отпустить всех с миром и поблагодарить Артема за то, что бдит, ведь с HRа и правда позволила себе лишнего и проявила непрофессионализм.

Но интереса ради посмотрим другие публикации Артема.

Месяц назад он писал у себя же в LinkedIn:

«Скільки вже можна молоти цей псевдо-лібертаріанський чос про «приватну компанію», що має право всередині робити, що завгодно, аби вигідно. «Приватна компанія», що чинить як завгодно, не зважаючи на закон — це називається мафія.

То про що я?

Наше законодавство забороняє змушувати на роботі говорити будь-якою мовою, окрім державної. Закон про забезпечення функціонування української мови як державної, стаття 20, пункт 1.

Крапка».

И еще публикация:

«Недавно пропонували працювати в черговому вбивці Steam’у. Скинули опис посади, там рекламують: у компанії 60% російськомовних.

Я аж підскочив на стільчику.

Навіть оминаючи увагою політичні проблеми з російською мовою (геноцид, фізичне винищення інтелігенції, гостра дискримінація та інші методи насильницького російщення): в ІТ ціную те, що можу цілковито зануритися у «цивілізований світ», не виїжджаючи з недоцивілізованої України.

Наші ІТ-компанії зазвичай і хваляться тим, що є міжнародними, різноманітними, прогресивними.

А тут… «більшість працівників говорять мовою агресивної країни третього світу». Оце так фішка.

Ясна річ, розмову завернули, бо я сказав, що не балакаю російською. Певне мав би влитися в ті 60%, нащо моя Advanced English в міжнародному бізнесі, еге ж. 🙃»

Складывается такое впечатление, что Артем сам лезет на рожон и каким-то неведомым образом провоцирует подобные диалоги с HRшами (или, забегая наперед, может оказаться, что это ОНИ его ищут — прим.ред.). Ведь это уже его третий языковой зашквар за месяц. Кроме того, в утверждениях Артема есть противоречащие друг другу утверждения. С одной стороны он говорит, что «Наші ІТ-компанії зазвичай і хваляться тим, що є міжнародними, різноманітними, прогресивними», а с другой — отказывает русскому языку в статусе международного, хотя де-факто, как бы это кому ни нравилось, русский — международный язык. И то самое «розмаїття» по идее должно было бы включать в себя и разнообразие сотрудников, в том числе присутствие русскоязычных сотрудников. Даже Левко Лук’яненко в своей книге «Від хохла до українця» говоріт, что «Українець — це людина, яка усвідомлює себе українцем». А значит язык — не на первом месте. В конце концов, какая разница на каком языке шпрехает человек, если у него чистая, ясная, понятная для окружающих речь и если он знает своё дело?

Однако, есть вероятность, что Артем либо засланный казачок, либо же простофиля, что немудрено, ведь айтишники часто по жизни простофили. В комментах на LinkedIn появилась лид-рекрутер Ksenia Konorskaya, которая утверждает, что Артем опростоволосился:

Привіт, Артеме! На жаль, фото рекрутера заблурено, але виглядає дуже схожим на профіль Karina Orischenko https://www.linkedin.com/in/karina-o-00b87422b/. Це — фейкова сторінка, і у Reface ця дівчина ніколи не працювала (як і в інших компаніях, вказаних у профілі). Точно можу сказати, як лід відділу рекрутменту Reface. Соромно читати такий текст, дійсно, розділяю ваші емоції. Крім того, хочу вас попросити зробити апдейт поста, бо це може вводити в оману інших людей і ніяк не стосуватися компанії та рекрутерів. Будь ласка, перевіряйте актуальні вакансії на сайтах компаній чи на job сайтах. p.s. Живемо у цікавий час).Так что вполне может быть, что некоторые компании, пользуясь остротой языковой темы, ведут нечестную борьбу и провоцируют украиноязычных кандидатов с помощью липовых акаунтов «рекрутерш» с тем, чтобы опубликовать «шокирующие скриншоты», дабы взвинченный народ это подхватил и заклеймил позором «украинофобскую компанию».

Как не вестись на подобные провокации? Нужно хотя бы отслеживать внезапное закипание эмоций при прочтении какого-либо текста. Обычно если отключается мозг и включаются эмоции (например, когда речь заходит о распятых мальчиках, детях на ИВЛ, и так далее), значит провокатор попал в яблочко и надавил на «эмоциональную тему», лишив подопытного возможности мыслить логически. Именно так и работают самые отъявленные пропагандисты.

По наводке Анонимуса

По мотивам LinkedIn