Пишет Евгения: «Привіт,

Мене звати Євгенія. Я — професійний маркетолог, директор з маркетингу досить великої компанії Західної України. Не пишу СМО, бо задовбали страшенно модні зараз транслітні переклади простих термінів — самооцінка дозволяє цього особливо не використовувати

Друзі, як маркетолог я просто відчуваю шалену потребу відвідувати якнайбільше бізнес-заходів країни,бо це те, де я шукаю інсайти,тренди та бізнес-ідеї. І вишукую, де чим пахне в якій галузі.

Так от зараз трошки про те, чому з ІТ Арени не-інсайдеру айтішної тусовки ну просто невимовно тхне

Побуду трохи парфюмером, і розкладу цю надзвичайну палітру на раціональні складові (з елементом власного фе і шоку,звичайно).

У 16 років я б радо надушилася цим флером пафосної атмосфери з нотками віри у перспективу шаленого кар’єрного зростання. Бо там же компанії з англомовними назвами, і як гарно гарцують на підсвчених стендах, наче колекційні коні. Дизайнери добре попрацювали над візитками і мерчем, однак мені вже, як і більшості відвідувачів, далеко не 16, і дизайном важко прикритися від скальпелю раціонального мислення. А веслом я користуюся для каякінгу, а не пошуку вакансій.

На смак осад розчарування від Арени — як їх пересмажена кава на третьому поверсі. Розчарування полягає у відчутному браку глибини, мізерному рівні цілей, до яких декларується прагнення. Ой, тільки давайте не плутати абстрактні балачки про візію і реальний стан речей. Якщо у відвідувача набита рука розмежувати золото від того, що просто має блиск — наступні тези будуть зрозумілі.

Отже, склад 80% Арени як заходу:

1. Комплекс національної меншовартості. Говорити виключно англійською, транслітерувати імена, ігнорувати існування потреб українського бізнесу і простору як такого. Не престижно. Загравати до закордонних ринків, бо розважати їх крутіше, ніж фіксити щось тут. Агов, товариство, ви акумулюєте шалені кошти, купу українскьих якісних мізків — чому б вам, як мінімум не спробувати виграти війну, не направити зусилля на українські бізнеси, науку, освіту, агро? Надзвичайно охочим покудахтати «а де там гроші» — людонько, як мініму в агро їх поле непахане. Питання мотивації закатати руки і трохи попахати. Хоча стоп, про що це, хакатонити на конференціях десь у Мюнхені цікавіше.2. Криза ідентичності професійного поля українського ІТ. От якщо дуже жорстко, то «ми галера, але давайте зараз придумаємо під це бистренько місію, і підемо розповідати, які ми круті.» Аргумент наступний.Я говорила з представниками компаній ІТ кластеру, підсвідомо враховуючи їх приблизну капіталізацію, і при тому взагалі не чула, яку в біса ціннісну пропозицію вони викристалізовують назовні. Більшість «чому ми це робимо» зводилося до «кращі рішення», нові кнопки, прикольний інтерфейс. Друзі, чим, окрім грошей, ваші працівники мотивують себе зранку іти на роботу? У чому глобальна мета?Як маркетолог я чудово знаю,що у людини не існує в голові автоматичного логічного лінку між тим «вони круті» і «яка мені з цього вигода». В ІТ сфері теж хороші маркетологи, то вони вирішили крики про крутість підняти до надзвичайних децибел щоб кінцеві в2в та в2с споживачі в іміджевій ейфорії і думати забули спитати себе «а в чому тут взагалі користь».3. Мода замість глибоких смислів і смислів як таких.Більшість стартапів розважають, копіюють вже створене, смакують слова на трансліті, шукають самоствердження. Слово «клієнт» я чула тільки в контексті спроб пояснити, звідки буде cash flow. Ей, так і скажіть, що ви прийшли на тусовочку, нашо революціонерів з себе ліпити? Революційні рішення створюються з пристрастю подбати про того, хто отримає кінцеву вигоду від продукту або рішення. Технологія заради технології у світі живих людей — для мене, власне, дико.Пам’ятаєте, у минулих століттях діточки шляхетних родин розважалися виїздами на полювання та променадами після цього. Безглуздо, але видовищно і весело. Зараз мода на розваги не надто заохочує користуватися при тому зброєю, тому прийшлося вигадати нову розвагу. Всі у стартапери! Хто останній в черзі? Безглуздо, але весело. Видовищно в інстаграмі.Окрім зрадоньки, звичайно, тішили свідомі стартапи. Агенти змін у побуті, науці, бізнесі; клієнтоцентровані та сфокусовані на генеруванні відчутних цінностей. Їм дякую, їх диференціюю від цього потоку розчарування.Коли ІТ Арена матиме вектор у бік живих людей, українського бізнесу, вирішення реальних проблем повсякдення замість забавляння іграшками-пустишками з мільйонними цінниками і назвами на трансліті — я прийду на неї ще раз.А поки давайте подумаємо, як надати цьому безголовому мішку з грошима (я не доживу до 80 через свою прямолінійність) під назвою «айті» хоча б якісь ознаки сенсу. Чи це буде самореформація, чи поштовх ззовні — цікаво знати, однак мета очевидна — припинити витік мізків; збалансувати перекос фокусування на технологіях, а не на людях; створити справжню додану цінність для країни.Усім дякую.

»

Посилання на оригінальний пост: Фейсбук

Надiслала Євгенія Мінаєва