В стране 9-й месяц идет война, и несмотря на успехи ВСУ и освобождение Херсона — до сих пор неясно, на как долго всё это затянется. К тому же Зеленский еще на 90 дней продлил военное положение. Очевидно, что такие решения (а именно решение о запрете выезда военнообязанным) — принимаются не одним-двумя людьми. И раз такие решения принимаются, значит в этом есть необходимость, которую озвучивает Минобороны. Казалось бы — при чем здесь паны айтишники?

Вот уже который месяц одни задроты ныкаются по Буковелям, пока другие, те кто посмелее, с языками наперевес бьют себя пяткой в грудь и корчат мучеников-студентов. В стране война, а их, бедолаг, не выпускают поучиться за границу. В Украине им как-то плохо учится. То ли дело в Европе… Там же просто мегаобразование! И деньги уплочены 🙁 Война приходит и уходит, а знания остаются. В общем, Минобороны на святое покусилось — на возможность задрота греть свою жопу в чешском вузе, а не в украинском.

И вот на ДОУ выходит статья-плач: «Пригоди на кордоні. Що відомо про заборону студентам іноземних вишів виїжджати на навчання за межі України», в которой айтишники, которые до этого годами рассказывали всем вокруг, что высшее образование не нужно и что самообучение — наше всё, теперь вдруг резко стали ныть, что их не пущают за кордон поучиться. Совпадение?

В статье приводятся 2 случая попытки свалить из страны.

Диме не очень повезло.

«Дмитро, фронтенд-розробник у продуктовій компанії

Я цьогорічний випускник Київського політехнічного інституту, у червні став бакалавром факультету інформатики та обчислювальної техніки, моя спеціальність — «Інженерія програмного забезпечення». Після завершення я намагався вступити на магістратуру на таку ж спеціальність у два закордонних виші. І мені це вдалося, я пройшов на контракт в обидва.

Передусім я подався до вишу у Польщі — Вроцлавський технічний університет. А також у Віденський університет в Австрії.

Приблизно із серпня, за моїми спостереженнями та відгуками друзів, студентів перестали випускати за кордон. Саме тоді й з’явилася відповідна петиція до президента.

Усе відбувалося за таким сценарієм: приходиш на контрольно-пропускний пункт на кордоні з дозволом від військкомату, а тобі кажуть: «все норм, але нам треба студентський квиток». Ти якимось магічним чином отримуєш студентський з вишу, знову йдеш на КПП, і тобі кажуть «все ок, але нам потрібна ще віза». Оформлюєш візу, йдеш знову на КПП, а тобі кажуть «ок, але ми тебе не випустимо, бо ти вступив після 24-го». Багато прикордонників казали, знову ж з розповідей знайомих, що приїжджайте, мовляв, ближче до початку навчання і ми випустимо. Але все змінилось і студентів припинили випускати. Сам я на КПП не їздив, обмежився розповідями тих, хто намагався це зробити з повним пакетом документів.

Студенти писали звернення в European Students’ Union, голова спілки про це відгукнувся у твіттері. А ще відкритого листа уповноваженим особам. Поки що глухо».

Конечно глухо! Потому что даже тупой понимает, что «право на образование» не так важно, как обязанность спасти страну. И что раз пан студент отучился 4 года в КПИ, то мог бы еще 2 года поучиться там же дальше, либо в другом вузе Украины.

Константину повезло больше.

«Костя, вчиться на ІТ-погонщика

Я навчаюся на магістратурі в чеському університеті, вступив туди після 24-го. Мені вдалося виїхати на навчання у середині серпня, але далеко не з першого разу.

Мій виш має представництво у Києві, тож студентський після зарахування я отримав особисто від проректора.

Я підготував усі документи, зробив їхні нотаріально завірені копії та переклади. З військкоматом проблем не було, мені там підказували й допомагали.

Вперше мене зняли з потягу за декілька кілометрів від Львова. Сказали, що мій університет у «чорному списку», але список не покажуть, бо це секрет. У прикордонників були заготовлені копії «відмов».

Вдруге мене зняли з автобуса. І дуже швидко вручили ще одну «відмову». У лапках її пишу тому, що це не юридичний документ, ти просто підписуєшся під отриманням копії рішення. Того дня я ще раз повернувся на пункт пропуску на таксі, та щойно почули, що я студент, мене завернули. Наступного дня я вирушив до іншого контрольно-пропускного пункту, де мене «маринували» вісім годин. Там зібралось більше як 30 студентів, і кожному відмовили, хоча майже в усіх документи були в порядку.

Я повернувся додому й попросив у військкоматі переробити запис. Мені пішли назустріч, і я отримав виправлений документ. З ним і поїхав до кордону. Прикордонники зателефонували проректору, сказали, щоб підтверджувальні документи з вишу надіслали у телеграм (їх я й так приніс фізично). Потім навіть не дивились їх і пропустили».

IT-погонщик не мог получить образование в Украине — в стране, где совсем не развито айти. Поэтому конечно нужно было прорываться в чешский вуз. Ведь чехи славятся своими айтишниками на весь мир! (нет)

Но самое жалкое, это сраные петиции, которые без остановки строчат крысы:

Українські студенти з організації Students Without Borders активно пишуть листи Міністерству освіти, Держприкордонслужбі, Міноборони та публікують їхні відповіді. Також вони записали відеозвернення до прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля.Еще и название Caps Lock’ом выделили, как будто их там убивают.

Самое потешное — скволыжный вой в конце видоса:

«Из-за тревог и отключений света онлайн-обучение становится невозможным, потому что мы сидим по подвалам и заботимся о безопасности».

— Господа, так онлайн-образование — вообще срака. Его качество значительно хуже очного образования. Почему ж вы не хотите обучаться очно в Киеве, где практически нет тревог?

«…Поэтому мы требуем, чтоб нас выпустили на обучение».

«…Мы студенты, которые хотят получить качественное европейское образование, потом вернуться и отстраивать свободную независимую Украину».

Ладно, на этом видосе хотя бы внешне молодая пацанва, которая просто не выкупила, что, кагбе, сейчас вся страна перекраивает свои планы под войну/победу. Не разобрались, бывает. Но очевидно же, что если Кабмин и примет решение разрешить выезжать студентам, то среди наших знакомых задротов магическим образом появится масса здоровых лбов 30-35+, которые навострят лыжи за кордон. И не только они.

И поскольку этот вопрос решить полюбовно пока неясно как, наши госмужи идут безопасным путем. Лучше пусть несколько тысяч любителей заграничного образования потерпят и может быть поймут, что сейчас нужно думать о победе, а не о чешском пиве или австрийских сосисках, чем из страны, пользуясь приоткрытой лавочкой, выедут сотни тысяч крыс и тем самым перестанут платить налоги Украине (на большее они всё равно вряд ли годятся).

В топ-комментах на ДОУ много слезливого бреда, но отдельно отметим слова Максима Ганенко:

Нещодавно Сергій Дацюк, український філософ, сказав цікаву думку про різницю двох мобілізацій. В росії інтелігенції дозволили покинути країну, на фронті гинуть найтупіші, тому в довгій перспективі на кістках цієї мертвої росії буде побудована нова, реформована і переосмислена. В Україні інтелігенція одразу ж була замкнена, а на фронті гинуть найкращі. Після нашої перемоги росія знову нас переграє.Дацюк в чем-то прав. Но стоит понимать, что в Украине никто не будет гнать крыс на передок. Это не Россия. У нас воюют умом. Максимум задроту дадут настроить вайфай и отпустят чистить картошку, если только он сам не попросится на передовую. Даже в 2014-15 в военкоматах спрашивали «воевать хочешь?», и если человек говорил — «нет», то его могли даже не призвать. Таким образом, невыезд студентиков за кордон Украины — не значит их смерть. Дацюк здесь малость сгустил краски. Зато не увидел другого риска — студенты, свалившие сейчас, могут захотеть закрепиться в условной Чехии «на подольше» — сначала пока закончится война, потом пока всё не стабилизируется и не разминируют все территории, затем «пока не выкопают ров с крокодилами между Украиной и Россией» и так далее. И тогда-то Украина как раз и потеряет своих будущих Да Винчи и Бетховенов.

Задроты, если вы доверяете Залужному и ВСУ, то почему не доверяете Минобороны, которое пока считает целесообразным перебдеть, чем недобдеть? Сложно до весны потерпеть штоле? Никуда ваши европейские вузы от вас не денутся.

По мотивам DOU